Find in Library

У статті досліджується ефективність м’якого права як регулятора правовідносин, що виникають між держа- вами учасницями Ради Європи. Проводиться аналіз існуючих підходів до визначення м’якого права. Пропону- ється відхід від традиційного сприйняття міжнародного права як розробленої державами системи норм загально- обов’язкового характеру, враховуючи постмодерні тенденції щодо трансформації національних правових систем. М’яке право визнається реальним різновидом сучасного міжнародного права, яке спричиняє юридичні наслідки. Визначено джерела, що складають «м’яке право» в рамках системи права Ради Європи. Дослід- жується вплив актів м’якого права органів Ради Європи на законодавство України. Визначаються перспек- тиви розвитку м’якого права у досліджуваній сфері. Розглянуто роль актів «м’якого права» на прикладі актів Венеціанської комісії (Європейської комісії за зміцнення демократії через право) та Європейського Комітету із запобігання катуванню і нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню, що є спеціалізо- ваними установами Ради Європи. Проаналізовано приклади впливу актів м’якого права органів Ради Єв- ропи на національні правові системи країн учасниць. Визначено їх аксіологічний вплив на демократизацію національних правових систем та формування людиноцентристської правої ідеології на просторах Європи. Визначено, що збільшення орієнтації парламентів та урядів країн учасниць Ради Європи на акти м’якого права її органів при розробці проєктів законодавчих актів та на наявність позитивного висновку цих органів щодо ключових інституційних законопроектів. Розглянено місце актів м’якого права органів Ради Європи в системі джерел міжнажнародного та націо- нального права варто через призму соціологічної школи права.